У вас немає кредиту в Надра банку? Шкода, інакше з’явилася б можливість для проведення безкоштовної рекламної кампанії. Ваші ділові партнери дізналися б про розмір заборгованості і плани її погашення. А якби раніше вдалося отримати великий кредит, то назва вашої компанії з’явилася б у ЗМІ. Такий момент слави пережили 42 тис. позичальників банку, прізвища яких з’явилися на сайті Надра банку начебто в результаті вказівки НБУ.Зазначу, що ідея публічного розголосу не нова. Так само до підвищення тарифів розважалися працівники ЖЕКів, вивішуючи на дверях під’їздів списки мешканців, які не розплатилися за комунальні послуги. Особливо просунуті навіть орендували білборди. І кожен знав, скільки заборгував його сусід. А бабусі на лавках? Такого свята життя їм давно не дарували! Проходячи повз бабусь, власники новеньких іномарок з копійчаними боргами за гарячу воду не раз клялися перечитати «Злочин і кару» Федора Михайловича Достоєвського.
Тепер шоу стане більш масштабним і захопливим. Його популярність гарантована — у перший же день появи інформації про несумлінних позичальників сайт Надра банку завис, не витримавши напливу відвідувачів. Кількість охочих дізнатися імена героїв сягнула 1,5 млн осіб. Майже кожен десятий юзер в українському інтернеті заглянув на сторінку Надра Банку. Якщо його приклад наслідуватимуть інші банківські установи, в обговорення розміру боргів втягнеться вся країна. «Бачили, Любка з маркетингу три кредити взяла. Це ж скільки треба заробляти?» «Дивіться, наш директор на півмільйона завис! А міг би, no subject, і зарплату підняти».
На рівні топ-менеджменту діалоги були б змістовнішими. «Ось у вас, фінансового директора, зарплата, як у голови Нацбанку, а кредит у банку отримали вдвічі менший, ніж наші конкуренти! Геть із кабінету!». Або: «Здрастуйте, шановний Сергію Петровичу! Чи не плануєте подати на банкрутство за 10% від суми? Можливий торг».
Слабке місце жеківського підходу до боржників — висока іміджева залежність. Грубо кажучи, якщо «запил сосед, у них на фабрике стачка», то ніякі записки очевидців на дверях не допоможуть. З цієї ж причини, хоч скільки банк повідомляв би про розмір простроченої заборгованості клієнта, а якщо грошей в нього немає, то й бажання заплатити не з’явиться. Швидше навпаки.
І що дивно, розважаючи бабусь, ЖЕКи законодавства не порушували. Звісно, за бажання можна було судитися, але в нас не прийнято ображатися на представників комунального господарства. З банками інша справа, бо розкриваючи інформацію про своїх клієнтів, банкіри розголошують банківську таємницю, тим самим даючи зрозуміти боржникам, що можуть і готові грати не за правилами.
Спрогнозувати реакцію боржників нескладно. Суди будуть завалені позовами до банків і напевно справи будуть виграні. Само собою, ані нинішні, ані потенційні клієнти ніколи не стануть співпрацювати з фінансовими установами, які настільки вільно поводяться з конфіденційною інформацією. А якщо позичальники зірвуться і вчинять так само, як банкіри, тобто забудуть про етичний бік справи, то не факт, що навіть через суд вдасться вибити кредити. Законодавство залишає масу лазівок, які дозволяють позбавитися заборгованості без істотних втрат. Як це робиться, показали власники банків-банкрутів, які поцупили мільярди гривень.
Дивує лицемірство в підході до проблеми неплатежів. Замість того, щоб вирішити кадрове питання у малокомпетентному правлінні Нацбанку, що видавало мільярди під фіктивні застави, чим сильно травмувало національну грошову одиницю європейської країни, у нас проводяться сеанси залякування несумлінних позичальників середнього рівня. Лякають прокуратурою й заборонами виїзду за кордон. І поки підприємці у страшних снах бачать злих слідчих та алюмінієвий посуд, прострочена заборгованість зростає шаленими темпами, зокрема й завдяки зусиллям Нацбанку. Самі банкіри ж визнають, що, наприклад, майже всі іпотечні кредити можуть стати безповоротними. І в першій половині наступного року, коли після президентських виборів у Нацбанку нарешті вирішиться кадрове питання, масові неплатежі можуть стати реальністю. Зрозуміло, тоді проблеми індіанців уже не хвилюватимуть шерифів.
Новообраним доведеться або вести країну через серію банкрутств, або шукати компроміс між боржниками й кредиторами. Хвороба надто запущена, щоб з’явилися прості рішення. У першому варіанті відновлення економіки доведеться відкласти щонайменше на рік. У другому треба буде шукати в бюджеті гроші для компенсації втрат кредиторів. І головне — необхідно буде відновлювати довіру, створюючи правила гри, які не викликатимуть сумнівів ані в банків, ані в їхніх клієнтів.
Джерело - http://kontrakty.com.ua/show/ukr/article/26/42200912010.html