Правління Національного банку України
ПОСТАНОВА
від 3 червня 2009 р. № 328
м. Київ
Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів
Ураховуючи звернення банків, з метою забезпечення їх стабільної діяльності та створення сприятливих умов для виконання позичальниками зобов’язань за кредитами, своєчасного виконання банками зобов’язань перед вкладниками і кредиторами, уникнення небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених банкам, а також беручи до уваги найкращу банківську практику та світовий досвід у цій сфері, керуючись статтею 99 Конституції України, статтями 7, 15 та 55 Закону України “Про Національний банк України”, статтями 66 та 67 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, Правління Національного банку України
постановляє:
1. У тих випадках, коли банки за узгодженням з позичальниками (крім банків) приймають рішення про реструктуризацію їх кредитної заборгованості та/або зміну валюти виконання їх зобов’язання за кредитами, наданими в іноземній валюті, на національну валюту (далі – реструктуризація/зміна валюти зобов’язання), рекомендувати банкам здійснювати ці операції з дотриманням таких принципів:
а) під час прийняття рішення про доцільність проведення реструктуризації/зміни валюти зобов’язання виходити з необхідності забезпечення мінімізації збитків шляхом зіставлення можливих збитків банку від припинення дії кредитного договору та потенційної платоспроможності позичальника, досягнутої внаслідок реструктуризації/зміни валюти зобов’язання;
б) реструктуризації підлягає заборгованість в національній та іноземній валютах за кредитами, виданими до 01.10.2008 позичальникам, фінансовий стан яких на дату реструктуризації класифіковано банком не нижче класу “В” та стан обслуговування ними боргу визначено як “добрий” або “слабкий”;
в) реструктуризації підлягає заборгованість, щодо якої банк має підтверджені достовірними документами (фінансова звітність, довідка з місця роботи, довідка з державної служби зайнятості тощо) об’єктивні та беззаперечні докази того, що позичальник не в змозі забезпечувати виконання умов первинного кредитного договору;
г) реструктуризація/зміна валюти зобов’язання за кредитною операцією не є підставою для підвищення категорії заборгованості порівняно з категорією, яка була визначена до початку реструктуризації/зміни валюти зобов’язання;
ґ) реструктуризація/зміна валюти зобов’язання, беручи до уваги обмеженість ресурсів банку, здійснюється в такій черговості за видами кредитів:
перша черга:
іпотечні кредити, які надані фізичним особам, якщо предметом іпотеки є житлова нерухомість загальною площею до 110 м², де зареєстровані та проживають позичальник та члени його сім’ї, за умови, що їм не належить на праві власності інше нерухоме майно, що підтверджено відповідною довідкою бюро технічної інвентаризації, та щомісячні платежі за таким кредитом перевищують 30% місячного доходу позичальника, підтвердженого достовірними документами, виданими третьою особою;
кредити, які надані товаровиробникам, видом економічної діяльності яких згідно з державним класифікатором “Класифікація видів економічної діяльності”, що зазначається у фінансовій та/або податковій звітності позичальника, є виробництво;
друга черга – кредити, які надані фізичним особам на лікування, навчання, завершення будівництва тощо, заборгованість за якими не перевищує 200 тис. грн. та щомісячні сукупні платежі за якими перевищують 30 % місячного доходу позичальника, підтвердженого достовірними документами, виданими третьою особою;
третя черга – інші кредити;
д) не застосовувати для кредитів, які були надані в національній валюті, гірші умови реструктуризації порівняно з умовами для кредитів, наданих в іноземній валюті
е) реструктуризація/зміна валюти зобов’язання здійснюється на підставі внесених за згодою сторін відповідних змін до кредитних договорів;
є) під час визначення умов погашення кредитів виходити з фінансових можливостей позичальника щодо забезпечення своєчасного і повного виконання ним узятих на себе зобов’язань;
ж) розподіл ризиків та витрат під час реструктуризації/зміни валюти зобов’язання здійснюється за домовленістю між банком та позичальником, виходячи з фінансових можливостей позичальника;
з) реструктуризацію/зміну валюти зобов’язання здійснювати без стягнення плати з позичальника;
и) продовжувати первинний строк дії кредитного договору в разі реструктуризації кредитної заборгованості не більше ніж на два роки;
і) установлювати, виходячи з необхідності забезпечення належного рівня ліквідності банку, періодичність платежів за основним боргом та/або процентами/комісіями за ним не рідше одного разу на місяць, а також не допускати відстрочення платежів за основним боргом на строк більше одного року;
ї) не стягувати нараховані та не сплачені позичальником на час прийняття рішення про реструктуризацію/зміну валюти зобов’язання фінансові санкції (штрафи, пені, неустойки тощо) за кредитною заборгованістю;
й) забезпечувати рівні права щодо доступу до реструктуризації/зміни валюти зобов’язання всіх позичальників з визначеної банком для реструктуризації/зміни валюти зобов’язання категорії кредитів;
к) доводити письмово в доступній формі до відома кожного позичальника з визначеної банком для реструктуризації/зміни валюти зобов’язання категорії кредитів повну інформацію про можливі умови (варіанти) реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, переваги та недоліки для позичальника в результаті здійснення кожного із запропонованих варіантів реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, порядок звернення позичальників [адреса банку (його відділення), типова форма звернення та інше] тощо;
л) під час внесення змін до діючих кредитних договорів зі споживачами, пов’язаних з реструктуризацією/зміною валюти зобов’язання, забезпечувати дотримання вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за № 541/13808;
м) забезпечувати визнання у фінансовій звітності витрат, що виникли в результаті здійснення реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, з відображенням їх у бухгалтерському обліку;
н) реструктуризацію/зміну валюти зобов’язання здійснювати відповідно до розробленого та затвердженого рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківського положення про порядок проведення реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, яке, зокрема, має містити економічні та правові підстави для прийняття відповідного рішення, процедуру здійснення реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, заходи щодо організації та контролю за такими процесами.
2. Зобов’язати банки, які до 31.08.2009 включно здійснили реструктуризацію/зміну валюти зобов’язання з дотриманням усіх принципів, визначених пунктом 1 цієї постанови, виходячи з умов відповідних програм реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, до 07.09.2009 включно подати до Дирекції з банківського регулювання та нагляду/територіального управління:
інформацію про суми витрат, що виникли внаслідок цієї реструктуризації/зміни валюти зобов’язання та відображені в бухгалтерському обліку як інші операційні витрати за окремими аналітичними рахунками відповідного балансового рахунку;
індивідуальні графіки приведення фактичного значення ліміту загальної короткої відкритої валютної позиції до нормативного значення, установленого Національним банком України.
3. Дозволити банкам до 01.01.2011 за кредитними операціями, заборгованість за якими була реструктуризована/змінена валюта зобов’язання до 31.08.2009 включно з дотриманням усіх принципів, визначених пунктом 1 цієї постанови, виходячи з умов відповідних програм реструктуризації/зміни валюти зобов’язання:
поетапне (пропорційне) включення до розрахунку нормативу регулятивного капіталу суми витрат, що виникли внаслідок реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, з щомісячним збільшенням цієї суми не менше ніж на 6 %;
поступове приведення фактичного значення ліміту загальної короткої відкритої валютної позиції до нормативного значення, установленого Національним банком України, відповідно до індивідуальних графіків, погоджених Національним банком України, у частині його перевищення, пов’язаного зі зміною валюти зобов’язання за кредитами, наданими в іноземній валюті, на національну валюту.
4. Дозволити банкам до 01.01.2011 за кредитними операціями, заборгованість за якими була реструктуризована/змінена валюта зобов’язання з дотриманням усіх принципів, визначених пунктом 1 цієї постанови, виходячи з умов відповідних програм реструктуризації/зміни валюти зобов’язання:
здійснювати оцінку фінансового стану позичальників та стану обслуговування ними боргу без урахування факту реструктуризації відповідно до вимог Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 № 279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за № 474/4695, зі змінами (далі – Положення № 279);
здійснювати оцінку фінансового стану позичальників – фізичних осіб без урахування достатності обсягу забезпечення для погашення в повному обсязі кредиту і процентів/комісій за ним за умови, що кредитним договором (змінами до нього щодо реструктуризації/зміни валюти зобов’язання) установлено строк погашення основного боргу та/або процентів/комісій не рідше одного разу на місяць і позичальник забезпечує виконання зобов’язань своєчасно та в повному обсязі;
підвищувати на один рівень категорію реструктуризованої кредитної операції з позичальниками, яких віднесено до класів “Б”, “В” та “Г”, за якою стан обслуговування позичальником боргу протягом останніх шести місяців визначений як “добрий”, за умови, що кредитним договором (або змінами до нього щодо реструктуризації заборгованості) установлено строк погашення основного боргу та/або процентів/комісій не рідше одного разу на місяць.
5. Дозволити банкам до 01.01.2011 за кредитними операціями, реструктуризація, у тому числі пролонгація, за якими була здійснена відповідно до пункту 3 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 № 413 “Про окремі питання діяльності банків”, абзаців шостого та сьомого пункту 1, пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 05.02.2009 № 49 “Про окремі питання діяльності банків”:
здійснювати оцінку фінансового стану позичальників – товаровиробників та стану обслуговування ними боргу без урахування факту такої пролонгації відповідно до вимог Положення № 279 за умови, що їх фінансова діяльність є задовільною;
здійснювати оцінку фінансового стану позичальників – фізичних осіб та стану обслуговування ними боргу без урахування факту такої реструктуризації відповідно до вимог Положення № 279 за умови, що кредитним договором (або змінами до нього щодо реструктуризації заборгованості) установлено строк погашення основного боргу та/або процентів/комісій не рідше одного разу на місяць і позичальник забезпечує виконання зобов’язань своєчасно та в повному обсязі;
підвищувати на один рівень категорію реструктуризованої кредитної операції з позичальниками, яких віднесено до класів “Б”, “В” та “Г”, за якою стан обслуговування позичальником боргу протягом останніх шести місяців визначений як “добре”, за умови, що кредитним договором (або змінами до нього щодо реструктуризації заборгованості) установлено строк погашення основного боргу та/або процентів/комісій не рідше одного разу на місяць.
6. Пункт 3 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 № 413 “Про окремі питання діяльності банків” виключити.
У зв’язку з цим пункти 4 – 6 уважати відповідно пунктами 3 – 5.
7. Унести до постанови Правління Національного банку України від 05.02.2009 № 49 “Про окремі питання діяльності банків” такі зміни:
абзаци шостий та сьомий пункту 1 виключити;
пункт 2 виключити.
У зв’язку з цим пункти 3 – 11 уважати відповідно пунктами 2 – 10.
8. Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду (Н.В.Іваненко) довести зміст цієї постанови до відома структурних підрозділів центрального апарату, територіальних управлінь Національного банку України і банків для використання в роботі.
9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на виконавчого директора – директора Дирекції з банківського регулювання та нагляду В.В.Пасічника, департаменти безвиїзного банківського нагляду (В.І.Мазепа), інспектування банків (С.В.Фабер), Управління кризового менеджменту (Ю.Д.Петров) і начальників територіальних управлінь Національного банку України.
10. Ця постанова набирає чинності з дати підписання.
Голова В.С.Стельмах