Щодо постанови Правління
Національного банку України
від 01.12.2008 № 406 “Про затвердження
Змін до Положення про порядок формування
та використання резерву для відшкодування
можливих втрат за кредитними операціями банків”
З метою забезпечення належного виконання банками вимог постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” від 01.12.2008 № 406, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2008 за № 1206/15897 (далі – Постанова № 406), яка набрала чинності з 28.12.2008 року, Національний банк України надає наступні роз’яснення на поставлені банками питання.
Щодо виконання вимог пункту 1.13 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 № 279 (далі - Положення № 279) в частині контролю за цільовим використання коштів при наданні кредиту овердрафт, у тому числі з використанням платіжних карток.
Відповідно до статті 348 Господарського кодексу України банк зобов’язаний здійснювати контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством.
Цільове використання кредиту є одним із принципів банківського кредитування.
Враховуючи, що овердрафт - це лише одна з форм кредитування, банк зобов’язаний забезпечити контроль за його цільовим використанням відповідно
до умов кредитного договору, передбачивши механізми контролю, виходячи з рівня ризику контрагента.
Слід також мати на увазі, що відповідно до частини третьої статті 1056 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), у разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту, кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.
Який механізм доцільно використовувати банку для дотримання вимог пункту 1.13 Положення № 279?
На виконання вимог пункту 1.13 Положення № 279 банки самостійно, з урахуванням вимог законодавства України, визначають та відображають у своїх внутрішніх положеннях механізм здійснення контролю за цільовим використанням кредитів відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Як формувати резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними лініями у разі, якщо договори про відкриття кредитних ліній укладені до 28.12.2008, а видача кредитів у межах встановлених лімітів здійснюється після цієї дати?
Відповідно до статті 626 ЦК домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків є договором.
Статтею 628 ЦК передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У разі надання банком коштів (кредиту) позичальнику на поворотній основі зі сплатою процентів у конкретному розмірі та на певних умовах, такий правочин, відповідно до статті 1054 ЦК, є кредитним договором. Кредитний договір згідно зі статтею 1055 ЦК має укладатись в письмовій формі. Конкретні вимоги до оформлення письмового договору законодавством не визначено.
Таким чином, письмові документи, відповідно до яких позичальник отримує кожний із кредитів (траншів) в рамках загальної домовленості про відкриття кредитної лінії, відповідно до ЦК є договором, за яким у сторін (позичальника та кредитора) виникають відповідні зобов’язання.
З урахуванням зазначеного вище, формування резервів за кредитними операціями в іноземній валюті з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки, здійсненими в рамках угоди про відкриття кредитної лінії на підставі кредитних договорів, укладених після набрання чинності постанови № 406, має здійснюватися банком з урахуванням Змін до Положення № 279, затверджених цією постановою, за кожною такою кредитною операцією з отримання чергового кредиту (траншу).
Як формувати резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями в іноземній валюті, здійсненими з використанням карток міжнародних платіжних систем, у випадку, коли внаслідок використання овердрафту за межами України, виникає заборгованість в іноземній валюті?
У разі, якщо кредит овердрафт був наданий згідно з договором про відкриття та обслуговування карткового рахунку, укладеного до набрання чинності Постановою № 406, банк під час формування резерву за кредитною операцією в іноземній валюті з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки, повинен керуватися вимогами пункту 3 Постанови № 406.
За кредитом овердрафт, який виник на підставі договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку, укладеного після набрання чинності Постановою № 406, банк зобов’язаний забезпечити формування резерву з урахуванням Змін до Положення № 279, затверджених Постановою № 406.
Як формувати резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями у іноземній валюті у разі пролонгації (реструктуризації) терміну їх погашення?
Для забезпечення підтримки ліквідності банківської системи, зокрема шляхом створення сприятливих умов для реструктуризації банками заборгованості позичальників (зміни строків та порядку погашення заборгованості за кредитним договором для забезпечення можливості позичальників виконати свої зобов’язання у повному обсязі), банкам під час формування резерву за реструктуризованими кредитними операціями в іноземній валюті з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки, слід керуватися вимогами пункту 3 Постанови № 406.
Як формувати резерв для відшкодування можливих втрат за кредитами у іноземній валюті, наданими для рефінансування існуючої заборгованості суб’єктів господарювання?
Враховуючи, що механізм рефінансування кредитної заборгованості полягає в погашенні існуючої заборгованості за рахунок нового кредиту та супроводжується укладенням нового кредитного договору, банки зобов’язані здійснювати формування резерву з урахуванням Змін до Положення № 279, затверджених Постановою № 406.
Як формувати резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями у іноземній валюті, здійсненими після 28.12.2008 за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій?
Положенням № 279, не передбачено встановлення окремого порядку формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями в залежності від джерел залучення ресурсів, за рахунок яких вони здійснюються.
Таким чином, за кредитними операціями в іноземній валюті з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки, які здійснені на підставі кредитних договорів, укладених після набрання чинності Постановою №406, за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, банки зобов’язані формувати резерв з урахуванням Змін до Положення № 279, затверджених Постановою № 406.
Щодо практичного застосування вимог пунктів 7.2 та 7.3 Положення № 279.
Системний аналіз норм законодавства свідчить про відсутність як юридично, так і економічно обґрунтованих підстав для пропорційного розподілу вартості застави, яка виступає одним забезпеченням за кредитами, наданими кількома банками, під час розрахунку ними резерву під кредитні ризики.
З урахуванням вищевикладеного, банки під час застосування вимог пунктів 7.2 та 7.3 Положення № 279 повинні керуватися наступним.
У випадку, коли предмет застави є забезпеченням за кількома кредитами, наданими позичальнику в одному банку, застава береться до розрахунку резерву під кредитні ризики в частині, пропорційній розміру кожного кредиту відповідно до вимог пункту 7.2 Положення № 279.
У випадку, коли предметом застави є майно, яке вже є заставним забезпеченням зобов’язання позичальника/майнового поручителя перед іншим кредитором, банк, відповідно до вимог пункту 7.3 Положення № 279, не має права враховувати цю заставу під час розрахунку чистого кредитного ризику.
8.1. Щодо врахування забезпечення під час здійснення консорціумного кредитування.
Під час здійснення консорціумного кредитування банк при розрахунку чистого кредитного ризику з урахуванням вимог пункту 7.2 Положення №279 має право враховувати заставу в частині, що відповідає умовам його участі у консорціумному кредитуванні.
Якими документами та з якою періодичністю необхідно підтверджувати відсутність судових оскаржень прав заставодавця на майно, що заставляється, та оскаржень позичальником/майновим поручителем права банку-кредитора на реалізацію права звернення стягнення на предмет застави, а також відсутність порушень справ про банкрутство?
Відповідно до вимог пункту 1.11 Положення № 279 банки зобов’язані розробити та затвердити рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних операцій.
З метою виконання вимог пункту 7.3 банки з урахуванням вимог законодавства самостійно у своїх внутрішніх положеннях визначають перелік документів та періодичність підтвердження фактів відсутності судових оскаржень прав заставодавця на майно, що заставляється та оскаржень позичальником/майновим поручителем права банку-кредитора на реалізацію права звернення стягнення на предмет застави, а також наявності/відсутності фактів порушень справ про банкрутство або визнання позичальника банкрутом.
Наприклад, виходячи з того, що згідно з вимогами частини 3 статті 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах у п’ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, моніторинг наявності/відсутності фактів порушень справ про банкрутство або визнання позичальника банкрутом має здійснюватись на постійній основі.
Щодо застосування вимог абзацу десятого підпункту 7.1.2 Положення №279 до кредитних договорів, укладених до набрання чинності Постанови №406.
Підпунктами 7.1.1 та 7.1.2 пункту 7.1 глави 7 Положення № 279 визначено перелік прийнятного забезпечення, на вартість якого, з урахуванням відповідного коефіцієнта, може зменшуватися сума валового кредитного ризику окремо за кожною кредитною операцією під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву.
З урахуванням встановленого підпунктами 7.1.1 та 7.1.2 переліку прийнятного забезпечення у таблиці коефіцієнтів вартості забезпечення (застави), що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією, підпункту 7.1.3 визначено відсоток вартості забезпечення залежно від категорії заборгованості за кредитною операцією.
Норми підпунктів 7.1.1, 7.1.2 та таблиці абзацу третього підпункту 7.1.3 Положення № 279 є єдиною нормою, обов’язковою для застосування до кредитних договорів незалежно від дати їх укладення. При цьому, вважаємо за необхідне звернути увагу, що майнові права на нерухоме майно, що належить до житлового фонду, як і раніше, беруться до розрахунку лише протягом двох років з дати отримання кредиту.
Чи відносяться до поняття “джерело валютної виручки” наступні надходження: надходження на поточні рахунки фізичних осіб в іноземній валюті та залишки на таких рахунках; проценти, які нараховуються за залишками на поточних рахунках фізичних осіб в іноземній валюті; банківські вклади (депозити) фізичних осіб; проценти, які нараховуються на банківські вклади (депозити) фізичних осіб?
За результатами системного аналізу норм законодавства України та практики застосування термінів встановлено, що поняття “валютна виручка” може застосовуватися виключно до суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктами господарювання є господарські організації-юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
З метою застосування норм Положення №279 при формуванні резерву за кредитними операціями в іноземній валюті з позичальниками – фізичними особами, до надходжень фізичної особи в іноземній валюті слід відносити доходи фізичної особи в іноземній валюті, одержані нею у власність або нараховані на її користь згідно з нормами законодавства України, факт отримування яких протягом дії кредитного договору підтверджується достовірними документами щодо джерел їх походження.
Стосовно звернень окремих банків щодо підтвердження Національним банком України норм внутрішньобанківської методології, зокрема в частині правомірності та достатності наведеного у листах банків переліку документів, на підставі яких передбачається здійснювати аналіз фінансового стану позичальника-фізичної особи, зазначаємо наступне.
Відповідно до вимог пункту 1.11 Положення № 279 банки зобов’язані самостійно розробити та затвердити рішенням відповідного органу банку методику проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку). Положення зазначеної методики мають ґрунтуватися на вимогах законодавства України, нормативно-правових актів регуляторних органів, забезпечувати належний рівень оцінки та контролю кредитного ризику та відповідати специфіці та обсягам здійснюваних банком операцій. Оцінка якості внутрішніх положень та процедур банків на предмет їх відповідності законодавчим та нормативно-правовим актам України здійснюється Національним банком України під час проведення інспекційних перевірок.
13. Щодо поширення вимог Постанови № 406 на кредитні операції залежно від дати укладення кредитних договорів.
Звертаємо увагу, що:
згідно з вимогами пункту 2 Постанови №406 норми пункту 1.13 глави 1, абзацу другого пункту 4.7 глави 4 Положення № 279 поширюються на кредитні операції, які здійснені на підставі кредитних договорів, укладених після набрання чинності цією постановою;
згідно з вимогами пункту 3 Постанови № 406 формування резерву за кредитними операціями в іноземній валюті (у тому числі включеними до портфеля однорідних споживчих кредитів) з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки, які здійснені на підставі кредитних договорів, укладених після набрання чинності цією постановою, має здійснюватися за коефіцієнтами, встановленими у таблиці абзацу другого пункту 8.1 глави 8 Положення № 279 з урахуванням Змін, затверджених Постановою № 406.
Виконавчий директор –
директор Дирекції з банківського
регулювання та нагляду О.І. Кірєєв