Добрий день ! Допоможіть будь-ласка розібратись! Шокированный
Банк не повертає достроково депозит.Я зібравши всі документи та склавши позовну заяву подала до суду.Суд мені відповів ухвалою.Я не розумію що я зробила(написала) не так.
Ухвала-"Позивачем не викладені обставини,якими він обгрунтовує свох вимоги,щодо незаконно привласнених відповідачем грошових коштів;не зазначені докази,що підтверджують кожну обставину,наявність підстав для звільнення від доказування"
Що мены з цим робити? Плачущий
…………….. районному судові м.Києва
Позивач:
…,
місцем проживання якої є:
………………………………………..
Відповідач:
………………… АКБ «Київ»
……………………………………
Позовна заява
про стягнення незаконно привласнених коштів
Між мною і відповідачем ………….. року було укладено Договір № ………. про банківський строковий вклад (депозит) у національній валюті на суму ……….,00 грн. (……………………..) (далі - Договір № 3837/9).
Договором № 3837/9 допускається його дострокове розірвання та передбачається порядок такого дострокового розірвання, зокрема, відповідно до положень пунктів 3.3.2; 2.3; 3.4.2.
………… року в суворій відповідності до встановленого порядку я подав(подала) письмову заяву з повідомленням про дострокове розірвання Договору № 3837/9 за 5 (п’яти ) календарних днів до дати розірвання.
Відповідно до частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором, договір є розірваним. Таким чином, Договір №3837/9 є розірваним з передбачуваної дати розірвання.
Відповідач письмово відмовився повертати мені гроші, відмовившись, таким чином, виконувати й свої зобов'язання, передбачені Договором №3837/9 і законодавством.
„Обґрунтовуючи" свою відмову, відповідач посилається на постанову №413 Правління Національного банку України за 4 грудня 2008 року і лист Національного банку України НБУ №22-310/946-17250 за 06.12.2008.
Однак таке „обґрунтування" є неприйнятним принаймні з таких причин.
По-перше, сама постанова Правління НБУ №413 не містить жодних вказівок про заборону дострокового розірвання депозитних договорів. Тому трактування в листі НБУ №22-310/946-17250 за 06.12.2008 змісту абзацу 5 пункту 2 постанови №413 як заборону дострокового повернення депозитів є НЕВІДПОВІДНИМ. Крім того, така форма як лист не може бути нормативно-правовим актом НБУ, оскільки відповідно стаття 56 Закону України Про національний банк України подає вичерпний перелік форм нормативно-правових актів НБУ: нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.
По-друге, таке „тлумачення" суперечить вимогам:
- статті 41 Конституції України (Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним..)
- частини другої статті 1060 Цивільного кодексу України (За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.);
- статті 629 Цивільного кодексу України (Договір є обов'язковим для виконання сторонами.);
- статті 22 Конституції України (Конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані.);
- статті 64 Конституції України (Конституційні права не можуть бути обмежені.).
По-третє, відповідно до статті 8 Конституції України нормативно-правові акти приймаються на підставі Конституції України і повинні відповідати їй. Відповідно до статті 56 Закону України Про Національний банк України нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України; при цьому нормативно-правові акти Національного банку не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України.
Крім того, трактування змісту абзацу 5 пункту 2 постанови №413 листом НБУ №22-310/946-17250 як заборони дострокового повернення депозитів вкладникам, тобто громадянам, викликає додатковий обов'язок Національного банку України подати обидва вказані акти на державну реєстрацію з огляду на вимоги Указу Президента України Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади №493/92 за 03.10.1992, Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади №731 за 28.12.1992, а також Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого Постановою КМУ №731, оскільки постанова №413 - на думку самого ж автора (НБУ) - містить норми, які зачіпають права й інтереси громадян.
Пункти 1 і 3 Указу Президента України Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади №493/92 за 03.10.1992 встановлюють, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади №731 за 28.12.1992 зобов'язує міністерства, інші органи виконавчої влади, органи господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер; не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законодавством порядку.
Пункт 4а Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №731 за 28.12.1992, вказує, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України. Пунктом 15 цього ж Положення встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, органи господарського управління і контролю направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов'язковим.
Розділ „Законодавство України" на офіційному сайті Верховної Ради і Кабінету Міністрів України
www.rada.gov.ua не містить постанови Правління Національного банку України №413 за 4 грудня 2008 року.
Пошук на офіційному сайті Міністерства юстиції України
www.minjust.gov.ua даних про реєстрацію постанови №413 виявив, що відповідних даних про цей акт немає ні в розділі ЗАРЕЄСТРОВАНО, ні в розділі ВІДМОВЛЕНО, ні в розділі СКАСОВАНО.
Відповідно до статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Пунктом 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №731 за 28.12.1992, передбачено, що в разі порушення вимог про направлення для виконання нормативно-правових актів лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування ці нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть бути застосовані.
Таким чином, ПОСТАНОВА ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ №413 ЗА 4 ГРУДНЯ 2008 РОКУ Є НЕЧИННОЮ І НЕ МОЖЕ БУТИ ЗАСТОСОВАНА.
З цієї ж причини постанова №413 не може вважатись обставиною непереборної сили.
Відповідач повинен був знати (не міг не знати) про вимоги Конституції, законів та інших актів законодавства України, а також про наслідки порушення таких вимог. Отже, застосування відповідачем нечинного акта, яким порушуються мої законні, зокрема й конституційні, права, для „обґрунтування" ним своїх дій з відмови мені в поверненні коштів і самі ці дії [посадових осіб] відповідача є свідомими.
Виходячи зі змісту сукупності норм частини першої статті 215 та частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, з урахуванням попереднього викладу, є достатні підстави для визнання дії відповідача з відмови мені в поверненні коштів недійсним правочином.
Отже, постанова Правління НБУ №413 не може служити обґрунтуванням відмови відповідача у виконанні ним свого зобов'язання за Договором №3837/9 і за законодавством про видання мені вкладу. Інших причин для такої відмови відповідач не висунув.
В результаті свідомого застосування постанови Правління НБУ №413, яка не набрала чинності і не могла бути застосованою, посадові особи відповідача протиправно не повертають мені …….,00 гривень, які було ввірено йому згідно з Договором №3837/9, тобто знаходились у його правомірному володінні, з наміром у подальшому обернути ці гроші на свою користь чи користь третіх осіб. Внаслідок такого привласнення посадові особи відповідача незаконно володіють і користується вилученими грошима.
При цьому важливо зазначити, що відповідно до статті 60 Конституції України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
На основі викладеного прошу суд:
а) відповідно до сукупності норм частини першої статті 215 та частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, визнати дії відповідача з відмови мені в поверненні коштів недійсним правочином;
б) керуючись нормами статей 8, 41 Конституції України, статей 629, 1060 Цивільного кодексу України статей 3, 15 Цивільного процесуального кодексу України, стягнути з відповідача на мою користь суму колишнього вкладу і проценти, розраховані за умовами Договору №3837/9 відповідно до положень пунктів 2.3.
в) відповідно до пункту 1 частини першої статті 94, частини першої статті 98 Кримінально-процесуального кодексу України винести ухвалу про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченими статтею 191 Кримінального кодексу України.
До Позовної заяви додаються:
1) копія Договору №3837/9;
2) копія моєї Заяви про дострокове розірвання Договору №3837/9;
3) копія письмової відмови відповідача;
4) текст Постанови Правління НБУ №413 за 4 грудня 2008 року;
5) текст листа НБУ №22-310/946-17250 за 6 грудня 2008 року;
6) інформація про пошук у розділі „Законодавство України" на офіційному сайті Верховної Ради і Кабінету Міністрів України
www.rada.gov.ua постанови №413;
7) інформація про пошук у розділі „Законодавство України" на офіційному сайті Верховної Ради і Кабінету Міністрів України
www.rada.gov.ua листа №22-310/946-17250
Крутой копія цієї Позовної заяви.
Відповідно до пункту 37 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України Про державне мито я звільнений від сплати державного мита (судового збору).
„" лютого 2009 р.
